|
|
|
Vezha Khmar - Вежа Хмар
« Ii чотири обличчя »
| |
|
| |
|
|
| |
| |
| |
1 | Танок
|
| 2 | Хто Вона?
|
| 3 | Таємний Час
|
| 4 | Зоряні Вовки
|
| 5 | Вовки
|
| 6 | Гадюко
|
| 7 | Нявка
|
| 8 | Утоплена
|
| 9 | Удовиця
|
| 10 | Самозпалена
|
| 11 | З Льоду Й Води
|
| 12 | Вороне
|
| | Totalplayingtime: 38:27 |
|
|
| Її чотири обличчя.
Частина 1. Ніч.
Ніч сильніша за день. Коли тобі потрібна сила, звертайся до нічі.
Зоряні вовки.
О. Лукіна
Стиглим зіллям, димом сизим
Стихла пісня. Ночі крила
Затулили, застелили ліс.
Закривавили, забили
Дві вовчиці, хижі, сирі,
Струнких олениць.
Мертвих кинул |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
Третий релиз Киевской группы ВЕЖА ХМАР я бы оценил как самую зрелую и самую сильную работу коллектива, поэтому просто так, с налёта я бы не стал её рецензировать.
В первую очередь следует отметить то, что альбом концептуален и представляет собой четыре части, о которых лучше всего привести слова самой вокалистки группы, Алекандры Волох:
«Основа сюжета - изъятое из обрядовых песен понятие природы Силы, её четырёх лиц. Это - Ночь, Мёртвые, Зверь и Женщина - именно в такой последовательности, от сильнейшего к слабому. Почему именно так? Почему Ночь, а не Утро или День? По представлениям наших далеких предков Ночь - мать всех других частей суток - Вечера, Утра и Дня. Они - её дети. Тогда люди не проводили параллелей между Ночью и тёмными, злыми силами, мир не разделялся на плохое и хорошее. Как Мать - Ночь была сильнее, и к ней обращались за помощью. В этой части альбома три вещи. Первая - "Зоряні вовки" - изображает Ночь как свет, надежду на исцеление, например, как путь к желаемому. Вторая - "Таємний час" - как магическое время, час Силы. Третья - "Хто вона?" - как мрак, который может менять свое лицо, как могущественное coздание, которое может быть одновременно всем и ничем. Перейдём к мёртвым. Мёртвый сильнее живого, потому что именно духи умерших, предки могут как наказать, так и помочь. Культ мертвецов существует и теперь, и, возможно, будет существовать ещё долго, только в скрытой форме. Три песни в этой части представляют: мёртвое тело ("Утоплена"), путешествующие духи/путь в мир умерших ("Танок") и сами мёртвые - навьи ("Нявка"). Теперь - Зверь. Кстати, в древности люди не разделяли зверей на птиц, млекопитающихся, пресмыкающихся - всё объединялось под общим названием - Зверь. Он был сильнее человека не в физическом плане (хотя если взять невооруженного человека и хищника, то и в физическом - тоже), а в том, что, во-первых, зверь более чуткий, природный, а во-вторых, существование человека зависело от зверя: нет зверей - нет пищи. В этой части представлены: Ворон - властелин верхнего царства; Волк - среднего, и нижнего - змей. Что же, добрались и до Женщины. Как и в случае co зверем, Женщина сильнее мужчины не в физическом плане, - они более стойкие, природные. Кроме того, Женщина - это мать, поэтому - Сила. В этой части женщина: гневная - "Самозпалена"; злая - "З льоду й води"; в горе - "Удовиця".» (полностью это интервью можно прочитать на сайте http://rockmanufactura.hostonfly.ru).
Теперь о самой музыке. Невозможно не отметить, что она стала намного мрачнее, чем на двух первых альбомах. В некоторых местах даже приходят на ум сравнения с MORTIIS-ом времён четырёх первых альбомов. Звук стал намного богаче, насыщеннее, мрачнее, а обволакивающее ворожащее пение стало просто небесно возвышенным, неземным, нематериальным. Это голос самой Силы, о которой идёт речь в текстах, голос, который, словно бы выстраивает мост к тем сферам жизни, которые одновременно и манят, и вызывают страх. Мир духов становится почти видимым когда слушаешь «Ii чотири обличчя», особенно ночью.
Здесь уже нет лёгкой сказочности, которая была на «Плаче» и «Колисковой», здесь оживает атмосфера, тёмных лесов и полей, где слышатся волчий вой и совиное уханье (самое интересное, что на альбоме нет ни одного природного звука), ночной ворожбы и старинных обрядов, посвящённых Ликам Силы.
Думаю, на этом стоит закончить, потому что распространяться я могу ещё очень долго, но не передам ВСЕХ эмоций, рождаемых этой музыкой. На сайте, ссылка на который здесь имеется, можно скачать песни и послушать их, что я и порекомендовал бы сделать тому, кто заинтересовался творчеством Вежи Хмар. |
|
|
| |
| | | |
| |
|
| |
просмотров: 7505 |
На вівтар знесли.
До зорі молились,
Після – зорями зійшли
Ті вовчиці в синє небо.
З тієй пори
В пітьмі лиш
Вони дорогу вкажуть.
Зоряні вовки.
Таємний час
Т. Сизевич
Сонце сідає за обрій мрій.
День поступається місцем ночі.
Ніч – володарка всіх стихій.
Злам буття відбивається в ночі.
Так збирайтесь навколо ночі,
Мрії, чари, магічні сни.
Тільки ніч здійснить замовляння.
Вдень же буде все навпаки.
Ніч – час обрядів і замовлянь,
Час прозріння і час надій.
Ніч відверне навалу наслань,
Таємницю розкриє подій.
Хто вона?
О. Сизевич
Мертвим деревом стоїть,
Тінню чорною летить.
Простирадлом обгорта,
В темний танок заклика.
Хто вона? Ніченька.
На шляху каменем лежить,
Звіром хижим біжить.
Пісню ніжну співа,
В темний танок заклика.
Танцюй!
Частина 2. Мертві.
Мертвий сильніший за живого. Коли тобі потрібна сила, звертайся до мертвих.
Танок.
О. Сизевич
Чорна – земля.
Чорна – стежка.
Йду по стежці – мертва.
В землю – йду в землю.
Загинула! Молода!
Молода загинула, світ цей кинула.
З землі вийшла – в землю пішла.
Чорна – стежка.
Тихі – кроки.
Йду по стежці – боса, мертва.
В землю – йду в землю.
Чорна – земле.
Тихий – ранок.
З горем – танок.
Мертва – йду в землю.
Утоплена.
О. Сизевич
Мряка! Мряка! Важко дихати!
Темрява волога стискає груди.
Мертва, мертва – важко повірити,
Та долю не зміниш – я вже не з людьми.
Хвилі, хвилі – сирі, свинцеві –
Тіло моє перегортають.
Вода, вода – вода холодна –
Коси мої розплітає.
Течія, течія річки струмкої
Мене з собою забирає.
Річенька-річка об гостре каміння
Шкіру мою розриває.
Місяць у водне дивиться дзеркало,
Та й у вічах моїх відбивається.
Риби, риби кружляють навколо,
Легко пальців моїх торкаються.
Ой, як сумно мені й самотньо.
Вічність – це холодна вода.
Нявка.
В. Сизевич
Чути нікого, прозорість навколо,
Але хтось на сопілці грає,
Немов у танок закликає.
Щасливі дівочі співи
З усіх боків оточили.
Красу відчуваєш, захоплений звуком.
Жах передбачаєш серцевим стуком.
Бажання побачити, зустрічі страх.
Над щастям пісні літа смерті птах.
Сум колисає, тому що ніколи
Вже не побачить стрічки шовкові.
Несуть думку смерті,
А страх поряд з ними.
Є вищий, сильніший
І тиші вірний.
Здавалось, що сон.
Лякає, що правда.
Казки стогін,
І сльози порада.
Частина 3. Звір.
Звір сильніший за людину. Коли тобі потрібна сила, звертайся до звіра.
Гадюко.
О. Сизевич
Шелестить трава з ранку до ночі:
- Ой, зміє-гадюко, бережи очі!
Вечір дзвінкий, легки кроки.
Отрута безсила, хоч боси ноги.
Голка гостра, нитка сувора.
Кістка жовта, очі були чорні.
Сила гадюкиних очей
Замовленим кільцем стає.
Шелестить трава з ранку до ночі:
- Ой, зміє-гадюко, де твої очі?
Вовк.
Т. Сизевич
Вовки у зграї – природньо, звичайно.
Очі зеленими зорями в хащі.
Вовки у зграї – володарі лісу.
Жах навівають, виють у степу.
Вовки у зграї – могутньо і страшно.
Уберегтись від зубів неможливо.
Вовки у зграї – сіра лавина.
Чи збережеш ти коня свого, путник?
Вовки у зграї – істота єдина.
Вороне.
О. Лукіна
Вороне-брате, вороне-сину,
Стань на крила – злети до хмари!
Там, де небо, дочку побачиш.
Вмерла дитина, без мами плаче.
Вороне чорний, брате, друже,
Дай їй, як іграшку, мою душу!
Вітер кричить! Вітер кличе!
Вороне-воїн, до болі! До бою!
Ввись! Рвись!
Хай собі низкою скелець грає,
Доки нас знову ніч об`єднає.
Вороне-пташе чорноокий,
З гори впади каменем – дай мені спокій.
Вороне-брате, вороне-сину,
Стань на крила – дай мені силу!
Частина 4. Жінка.
Жінка сильніша за чоловіка. Коли тобі потрібна сила, звертайся до жінки.
З льоду й води.
О. Лукіна
Край землі, засипана снігом, з льоду й води,
Жінка біла хижо стоїть.
Їй і досі люди носять жертви –
До легких рук вкладають мертвих:
- У небо зведи!
Посмішка злая:
- Я лише граю, як може – злетить!
А я на порозі стану, руки розкину.
А я на сторожі стану – схоплю, перестріну.
Понад прірвою жінка біла
Закривавлені очі закрила
Новому з смертних:
- Спи! Вже спиш?
В спину штовхає. З краю в безкрає.
- Може й злетиш!
Самозпалена.
О. Сизевич
Образи – образи, кривди - спогади
Важкими краплями в пам`ять падають.
Чорним золотом серце повниться,
Спалахне вогонь – не врятується
Ніхто!
Не врятується ніхто!
Від вогненої жінки не врятується ніхто!
Горить земля, горить трава.
Горять люди, горять звіри.
Горить небо, горить вітер.
Горить вода. Летить вогнена жінка.
Обезсилена з неба впала – чорна ластівка.
Самозпалена.
Удовиця.
О. Сизевич
Заніміла...
Від сльоз знесилена, очі закрила.
Руками тонкими вуста затулила.
Почорніла...
Коси одтявши, свічку запалила.
Темною хусткою голову вкрила.
Скам`яніла...
Дзеркала простирадлами вкрила.
Склянку горілки хлібом накрила.
Удовиця.
З світом мертвих себе одружила.
В самоті навіки застила.